Правда

У країні моїй не панує більш страх, і брехня, і жаль.
І ніколи ні я, ані друзі мої не кричали: «Гітлєр – хайль!»
А якщо і співав я як нахтігаль,
То лише для вкраїнських галь.
З нею й жити не можна й не жити ніззя.
Вона - правда, хоч скільки її не ховай, стезя.
Щоби серце було твоє чуле
Не до того лише, чим живеш тепер.
І лише про кохання пісня - кліп.
І любов до усякого мій щоденний хліб.
Не проститься ніколи ні чорний піар, ні префікс «віп»
Ні впольований ближнім, розчавлений джипом.
З нею й жити не можна й не жити ніззя.
Вона - правда, хоч скільки її не ховай, стезя.
Щоби серце було твоє чуле
Не до того лише, чим живеш тепер.
І хітом може бути лише сльоза.
Захистить від дощу і образи обох коханих лише вокзал.
І лиш того є правильним вибір, хто «за»
Голосує Ісуса.
З нею й жити не можна й не жити ніззя.
Вона - правда, хоч скільки її не ховай, стезя.
Щоби серце було твоє чуле
Не до того лише, чим живеш тепер.
І лиш той правдивий є козак,
Про походження своє хто дума, що щось не так.
І у кого у крові тече нога, що лежить на леваді -
Прадідова, відрубана Махном у Єлисаветграді.
Або пращуру кого Врангель в чоло
Револьверним дулом б`є, наче птиці крилом,
Хто залюблений в синє, без жовтого хто мертв`як.
Хто, скажіте, останній? Я - так!
Я - з сторіччями зріс, і - якими були -
Пам`ятаю. Хоч люди забули, вони ожили -
Пломеніє, водою живою струменіє у Досі минуле.
І - не тільки у скулах воно, і не виключно - кадр.
З нею й жити не можна й не жити ніззя.
Вона - правда, хоч скільки її не ховай, стезя.
Щоби серце було твоє чуле
Не до того лише, чим живеш тепер.
Вона - правда. Її допотопних сягнемо надр!
І докажемо всім, що будемо і є. 
Що завше - були. 
І що вибір не просто папір, а - факт!
- Ну а як вороги? - Та вже краще б вони 
В пелюшках матерів потонули!..